Чтобы называться убийцей достаточно убить одного человека. Тебе поляки не в счет? Я уже писал про нормы морали. Не хочу повторяться!
Бытовуху не надо только вешать. И далеко не все поляки это осуждали:
У 1934 році бойовик ОУН Григорій Мацейко у Варшаві вбив польського міністра внутрішніх справ генерала Броніслава Пєрацького, відповідального за державний терор проти українців. Після цього проти Бандери та його соратників відбувся судовий процес, що справив величезний вплив на свідомість як українського, так і польського суспільства. Зокрема, польське видання «Wiadomości Literackie» 15 грудня 1935 року опублікувало статтю Ксаверія Прушинського, де було сказано:
«17 років товкмачили нам, що поширювання, навіть з допомогою насильства, на окраїнах польської мови є рівнозначним із поширюванням польськости, защіплюванням любови до Польщі. А ось тут ці люди, хоч знають польську мову, не хочуть говорити по-польськи… Вчили нас, що ціла та «Україна» є штучним творивом, яке зникне з останніми слідами австрійської держави, твором якої вона була. А тим часом – це та «Україна» своєю ненавистю до нас бухає сьогодні сильніше, ніж за тих давніх, неспокійних часів… Треба, щоб усі в Польщі застановилися над загадкою тих контрастів. Звідомлення з процесу друкують всі щоденники в Польщі. Треба, щоб ми довгою чергою пройшли попри лаву обвинувачених, щоб заглянули глибоко в очі цих хлопців. Це мусіло бути щось важливе, коли уклад взаємин двох сусідніх народів і роля держави зуміли знищити в цих людей захоплення молодістю й життям і замість того зродити думку про вбивання та самопожертву».
А орган польських народовців «Prosto z mostu» надрукував статтю «Справа найважливіша з важливих», у якій наголошувалося:
«Ми, польські народовці, маємо обов’язок найголосніше казати про те, що існує український народ, що він живе і бореться за своє право на життя. Саме ми мусимо розуміти й цінити героїчне зусилля українського народу, який протягом сотень років не має своєї державності, що його русифікують, полонізують, роздирають, а він завжди триває. Хай українських націоналістів буде тільки жменька, проте напруження жертовности, посвяти й героїзму тієї жменьки таке наявне велике, що його вистачає не лише на те, щоб воскресити, а навіть створити націю».
http://www.radiosvoboda.org/content/Article/1365214.htmlБез таких как Бандера не было бы и независимой Украины.