Яшчэ раз паўтаруся для не надта кемлівых гыцляў:
Літаратура - выдумка... а дакументы - факты!
Літаратурныя чытанні (хронікі, асабістыя меркаванні, летапісы) для абстрактных аматараў гісторыі, якія лічаць, што верыць трэба толькі выгоднай для іх інфармацыі...
А сур'ёзныя людзі, гісторыкі акадэмічнай закваскі вывучаюць дакумэнты тых часоў (Статуты, Метрыкі, граматы, ліставанне, справаздача і інш.)!
Напрыклад, глядзім том Літоўскай Метрыкі (1440-1498):
"...У Литовсого Новогородка повете. Наместнику Новгородскому пану Мартину Кгастовтовичу. Здесе просил у нас пан Иван Ходкович маршалок наш, наместник Лидски сеножати...." -
Бачыце, Літоўскі Навагрудак... а не кітайскі, рускі ці яшчэ які...
Ды і Іван Хадкевіч тут жа, а не "ходкевичис"... і Мартін Кгастовіч, а "мартінас гастовічус" !!!
Кгароча, дакументы Літвы для чытання і вывучэння - песня !!!
На тебе, Бритун, ещё нож в спину от поляков!

Ян Анджей Красинский (1550-1612), королевский секретарь, польский историк и писатель, в своем труде "Polonia", изданном в Болонье в 1574 году, повествуя о Литве, пишет: "Мне кажется, что
те люди, которые писали, что все литовцы использовали славянский язык, сильно ошибались. Это правда, что
дворяне начали использовать польский и русинский языки, но простолюдины владеют особенным литовским языком" (Valde mihi eraffe videntur illi, qui Lithuanos omnes Slauonica lingua vti fcripferunt. Verum quidcm eft,nobiliores viros Polonicum, & Roxolanicum fermonem vfurpare; fed plebs peculiare Lithuanicum idioma habet).
Источник: Krasinski J. Polonia. Boloniae, 1574. P. 97-98.
Ахаз,

поляки литвинизму сами нагадили так, что сейчас расхлебать не могут!
