следующая тема »

[09 Август 2025, 19:29:26]

Новости, реклама:

[09 Август 2025, 19:29:26]

Новости, реклама:

[Александр Зимин]

Шоу продолжается...

За 9 дней собрано аж 39 подписей 

Знести пам`ятник князю Володимиру-хрестителю на Володимирській гірці

Князь Володимир був сином Малфріді (Малки) - єврейської ключниці Ольги, тимчасової княгині-регентки неповнолітнього майбутнього князя Святослава Ігоровича (Хороброго). Нині дедалі більше дослідників сумніваються в тому, що Святослав Хоробрий справді був батьком Володимира з огляду як на свій юний вік, так і на ведичне виховання, котре забороняло любовні стосунки з чужинками. Після трагічної загибелі Святослава на острові Хортиця від рук найманців (офіційна версія - печенігів) ворогів Русі та Русичів - візантійців і хозарів - Володимир із Новгорода вдерся зі своїм військом варягів до Києва й убив тутешнього законного князя Ярополка, захопивши головний престол держави Русь. Згодом він стратив на очах простолюду полоцького князя Рогволода й силоміць забрав його доньку Рогніду до Києва як подружню пару, котру собі вподобав (про це гнівно згадував і Тарас Шевченко в своїй збірці віршів "Кобзар").
Для компрометації нашої Віри Предків князь-самозванець спершу, хоч і встановив (980 р.) пантеон давніх Богів (на чолі з кумиром Перуна) на Старокиївській горі, але запровадив людські жертвоприношення, відсутні в Звичаї Русичів (це підтверджує наша писемна пам`ятка Велесова Книга). Потім (990 р.), після власного прийняття християнської релігії та одруження з візантійською цесарівною Анною, Володимир примусово (під страхом смерті) похрестив (руками навмисно запрошених із Візантії попів) киян у Почайні, а воякам наказав скинути кумирів Богів у Дніпро та знищити й загнати у глухі лісові хащі волхвів (носіїв таємних знань про Світобудову та її властивості, найвищу верству тогочасного суспільства).
Князь Володимир актом хрещення Русі порушив навіть християнські канони, які передбачають добровільний і особистий (а не колективний) характер прийняття християнства!
Навіть християнський митрополит Іларіон (наш співвітчизник Іван Огієнко) визнав: "Мирного прийняття християнства не було... народ завзято боронив свою віру... і часто доводилося хрестити народ у власній крові його... доводилося хрестити його вогнем і мечем". Наші мудрі Пращури не розуміли й відкидали чужу релігію, яка проповідувала покору, рабство та смирення перед іноземними загарбниками та своїми узурпаторами-тиранами, космополітизм і віру в усесвітнє месіанство Ісуса (Єгошуа), посланця юдейського найвищого божества Єгови (по-єврейському "Ісус" перекладається "Єгова спасе") до загрузлих у збоченствах євреїв (сам Ісус-Єгошуа сказав: "Я посланий лише до загиблих овечок дому Ізраїлевого").
Тож, пам`ятник князю-узурпатору народної влади, споруджений у часи панування в Києві царських сатрапів Московії (1853 р., за царя Ніколая І), коли все справді українське переслідувалося й каралося (Т.Шевченко тоді перебував на засланні в Казахстані), та не демонтований (що дуже показово) атеїстичною радянською владою (теж прийшлою до нас із Росії) відверто недоречний як знак усебічного приниження гідності киян та загалом Українців. Замість нього варто було б звести пам`ятник жертвам хрещення Русі 990 р., аби більше подібна наруга над киянами ніколи вже не сталася!